quota

Я перестала викладати рецепти, бо гадала, що це нікому не цікаво, а виявилося, що є принаймні 1 особа зацікавлена в такому чтиві. Оксанка, тобі поки такого не можна, але вже скоро :) Ну, ось те, що мені дуже засмакувало минулого тижня.

Вам потрібна філейна вирізка вагою від 0,5 кг. Спеції можна додавати чи забирати, але я готувала ось так. Зробила суміш - по 1 ч. л. сушеного тим'яну, гранульованого часнику, паприки та по 0,5 ч. л. гірчичного порошку чорного перцю та солі. Обсушене філе натераєте сумішшю спецій і обсмажуєте недовго зі всіх сторін на пательні (придатній для духовки) з малою кількісттю олії. Далі ставите м'ясо в розігріту до 200 С духовку. Для того аби знати коли м'ясо готове, я вкинула на пательню четвертинки картоплі. Як картопля запеклася — можна витягати. Можна тримати менше, якщо філе тонке або ви полюбляєте соковито-рожеве філе. :) Далі м'ясо має хвилин 5-10 відпочити, а тим часом ми беремо сік 1 апельсину і уварюємо його вдвічі, додаємо за бажанням 1-2 зубці подрібненого часнику. Нарізане філе поливаємо соусом.
п.с.: Я обтерла легенько спеції, щоб не потрапляв сушений тим'ян. До того ж це робить страву не надто гострою. :)
До м'яса мені трапився цікавий салатик. Варений буряк ріжемо соломкою, заливаємо заправкою з оливкової олії, соєвого соусу, кунжутного масла та апельсинового соку, даємо трохи настоятися. Зверху тремо трохи цедри з апельсина та викладаємо на тарілку до м'яса, а поверх салату кладемо накришену виделкою бриндзу.
Смачного!

Маю величезне прохання до всіх хто мене прочитає. Терміново потрібен чоловічий піджак (48-50 розмір) з шотландською клітинкою (чи щось схоже) для одного класного хлопця у Києві. У нього випала нагода знятися в соціальній рекламі і це дуже вчасно, бо сам хлопець зараз у трохи депресивному стані. Йому 23, він з 16ти в інвалідному візочку. Особливої можливості в наших умовах шукати самостійно (їздити по місту, ходити по магазинах) такий специфічний одяг для нього фізично складно. Ми намагатимемося робити це самостійно, але для підстраховки (часу обмаль, кілька днів) прошу позичити таку важливу для нього на даний момент річ.

Originally posted by foot_quest at об одном долларе

Сімейне фото з сімейної відпустки :)



На схилі, перепочинок...

Піп Іван Чорногірський, 2020 м (6 вересня 2011 року)

Ну, ось я і в кам'яних джунглях. Навіть, не вдома, а власне в Києві. Трохи тут побуду у справах, може якісь фото викладу ;)

Про відпустку...
Усе так дивно починалося, з ремонту. Ми сподвиглись розпочати дрібний ремонт в великій кімнаті аби обжиту малу перетворити на дитячу для Захара (у нас кімнат поки всього 2). Справи йшли не помагано. Заздалегідь були зняті, вимиті та перефарбовані батареї, що було не поганим початком. Тож на ДНУкраїни ми замовили гіпсокартон і Антось змайстрував стінку "з кривульками", а саме з нішами різних геометричних форм, аби було куди приткнути наше ліжко (в великій кімнаті мали обдерті стіни, де не торкнись - сиплеться). Далі пофарбували всі двері, перенесли речі, трохи поприбирали і буквально за кілька годин по тому поїхали у Львів.

У Львові...
У мами вдома новий ремонт - я постійно натикаюсь на незручності, бо позникали шматки звичних для мене стін, і там, де я зазвичай спиралася 30 років, тепер тричі падала :) Крім того була КЛАСНА зустріч з Свансоном, який додав нам певності йти на Чорногору, дякую.

Потім був Франик...
На жаль друзі у Франику не відгукнулися. Дивно, я б була рада принаймні почути людину. Та кому б ми не дзвонили нам просто не відповідали (крім Зорка, який теж не зміг до нас вибратися). Зате там наша любима кума! Було кльово. Пофіятись по Станіславу, а врешті зависнути на трошки в хорошій ресторації.

Про гори...
Було дуже незвично, несподівалася. Що може бути незвичним, якщо на ПІЧ йдеться уже 4й раз? Ага! Захар - то моє всьо. Зробив для мене все новим. Найбільше вражень мабуть у спини нашого татка, який таргав неймовірно важкий рюк на трьох. Я ж проваландала здебільшого з легесеньким рюком-переноскою, тримаючи за руку Захара. Мабуть, саме це і було призмою через яку все бачиться по-новому. До того ж то був мій перший похід з чистими легенями, бо всі гори раніше проходились зі страшенно забитим і тяжким диханням.
На гору малий йшов практично сам, з гір вертався - практично верхи на мені. Не сподівалася, що таке маленьке зайченятко так гарно ходитиме в горах. Я за тиждень до походу вирішила проексперементувати та піти пішки до якоїсь віддаленої точки (в Києві) - малий дуже скоро здох, тож я очікувала притарабанити з Чорногори біль у спині і якісь важкі враження. Виявилось, що в горах йдеться інакше, та й вражень нових море, що дитині тільки додавало охоти полювати на нові місця з новою корівкою, метеликом, травичкою, камінцем, хмаркою... будь-чим. Я рада, що ми на це пішли, тільки жалкую, що не зібралась з духом і не зробила це раніше. Наступний довгограючий піший проект буде за 2 роки, бо наш татко раніше не підпишеться :) А так ходитимемо в гори на 2 дні в хорошу погоду як тільки випаде нагода.

По дорозі нах хаус...
Були в музеї побуту Франківщини (аля Пирогово, Шевченківський Гай), були в центрі реабілітації лісових тварин (Галич), на Гавареччині, у Бродах (і занедбаній фортеці), у

Повернувшись додому...
Понаклеювали екрани, повісили батареї, трохи порозгребали смердюльки (мокрі речі не пахнуть), просушили намет, поміняли стару на стару люстри :)...

А головне - у мене немає духовки (свою відвезла мамі, а нову ще не придбала). Отакий потік побутових і не дуже думок :)
А у вас як справи?

Вчора збiгали в дощ на Чорну гору, а вернувшись на перемичку, засiли в наметi до сьогоднiшнього ранку. Поперли на Смотрич i вниз. Зара сиджу в лiсi по дорозi до колиби. Дурна була iдея - перти назад через Смотрич...